ВИШНЯКІВКА: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

ГЕОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ

Населений пункт Вишняківка знаходиться в північно-західному напрямку від обласного центру – міста Кіровограда. Місцевість степова, пересічена балкою, яка тягнеться вздовж села і переділяє його на дві половини. У цій балці тече річка Чабанка, яка є правою притокою річки Сугоклеї. Через центр Вишняківки проходить шосейна дорога.

Від економічних центрів село розташоване на відстані 105 – 140 км (Кривий Ріг – 140 км, Олександрія – 105 км, Кіровоград – 25 км). До найближчого порту Світловодська – 156 км, Кременчука – 163 км.

В основі тектонічної будови села лежить давня докембрійська Східноєвропейська платформа. В її тріщині сформувався Український щит. Геологічна розвідка, яка працювала в 1962 – 1965 роках, показала, що на території села є поклади молодого бурого вугілля, глини, піску, жорстви, а в північному напрямку, в кінці села, виходять на поверхню кристалічні породи та поклади білої глини.

Географічні координати населеного пункту Вишняківка – 48^о 15’ північної широти та 32^о 12’ східної довготи, 237 метрів над рівнем моря.

Клімат населеного пункту помірно континентальний. Рівень залягання підземних вод коливається від 2 – 3 метрів до 18 – 20 метрів. Артезіанські води – на глибині 50 – 70 метрів, але використання їх обмежується заляганням на глибинах 20 – 40 метрів уранових жил (вода має досить високий вміст радону).

Село Вишняківка має великі земельні ресурси, на яких сформований чорнозем звичайний з глибиною гумусового горизонту – 1,2 – 1,4 метра, суглинистого механічного складу з високим вмістом органічних речовин у верхньому шарі (до 15% в товщі до 20 см), з кислотною реакцією рН=5,7.

Оскільки село Вишняківка розташоване в степовій зоні, то характерним типом рослинності є ковилово-типчакове різнотрав’я. Лісів немає, проте є багато штучних лісових посадок.

З диких тварин у цій місцевості водяться: дикі кози, лисиці, зайці, різноманітні гризуни (тхори, польові миші, ховрахи, куниці). У водоймищах водяться ондатри, вужі, гадюки, жаби. Птахи представлені дрофами, лелеками, дикими гусьми, качками.

У фізико-географічному районуванні територія населеного пункту належить до Дністровсько-Дніпровської степової провінції. Це зумовило виникнення невеликих ПТК з переважно степовою флорою і фауною.

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Заснування села та його перші мешканці.

З усних переказів місцевих жителів села встановлено, що населений пункт засновано приблизно в першій чверті ХІХ століття місцевим поміщиком на прізвище Вишняк. За тих часів село було невеликим і поділялось на дві частини: Липки і Водяна. Цей поміщик-кріпосник мав 2750 гектар орної землі і досить багато кріпосних селян. За радянських часів, в 1963 році, було розорано кладовище, де ховали кріпосних селян.

Після смерті Вишняка його землі перейшли до поміщиків: Слобітського – 408 гектар, Ямпольського – 400 гектар, Бережного – 300 гектар. Частина земель належала заможному селянству: Великому – 180 гектар, Книшу – 90 гектар, Попову – 90 гектар, Іваненку – 60 гектар, Чигиринському – 20 гектар.

В наслідок відміни кріпосного права, на території Російської імперії спостерігаються міграційні процеси. Саме в цей час, в другій половині ХІХ століття чисельність населення села починає поступово збільшуватися. Першими переселенцями, які прийшли у Вишняківку були жителі Єлисаветполя і Новомиргорода (купили землі , які належали поміщику Слобітському), про що свідчать назви частин села. Особливо активізувались міграційні процеси на початку ХХ століття, коли територія села почала приваблювати переселенців з Київської губернії та південних регіонів Херсонської губернії. В 1910 році переселенці з Київщини викупили землі поміщика Ямпольського – цю частину села стали називати Лозоваткою.

Так, на початку ХХ століття, населений пункт складається з шести частин: Липки, Водяна, Вишняківка, Єлісаветполь, Новомиргородка, Лозоватка. 

В цілому населений пункт називали на честь засновника – Вишняківка. Село знаходилось в адміністративному підпорядкуванні Аннинської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії.

Переселенці платили досить велику орендну плату (90 карбованців на рік за 10 десятин) в наслідок чого основна маса селянства розорялася.

Відомо, що в 1905 році у Вишняківці проживав революціонер на прізвище Ар, який був одружений на дочці місцевого поміщика Слобідського. Дружина Ара змушена була продати землю заможному селянину Великому, так як її чоловіка постійно переслідували за його революційну діяльність.

До 1917 року на території села не було ні промислових об’єктів, ні культурно-освітніх установ. Єдиним торгівельно-побутовим об’єктом була бакалійна лавка та постоялий двір, які належали єврею Шльомі.

Не було на території села і медичної установи. Медичне обстеження населення відбувалось один раз на 4-5 років, коли приїздили лікарі повітової земської лікарні.

Період утвердження радянської влади.

Радянська влада прийшла у Вишняківку в 1919 році. В період з 1919 по 1920 роки були створені партійна і комсомольська організації.

В 1929 році почали з’являтися і перші сільськогосподарські об’єднання – артілі: імені В.І. Леніна, «Краще життя», «Новий господар». Ініціаторами заснування артілей стали селяни Лисенко О., Рак А., Павлов І.

В 1923 році в селі було відкрито семирічну школу – першу освітню установу в селі, яка в 1940 році стала десятирічною. При школі було закладено великий фруктовий сад.

В період 1922 – 1923 років у Вишняківці було побудовано два магазини.

З 1935 року медичну допомогу в селі надавала Друга міська лікарня м. Кіровограда, а з 1938 року було відкрито фельдшерсько-акушерський пункт.

Велика Вітчизняна війна.

Мирний спокій села Вишняківка був перерваний у серпні 1941р. При наступі німців запеклих боїв не було, за винятком повітряних сутичок. Мешканці Вишняківки активно піднялися на боротьбу з ворогом. Десятки заяв з проханням направити на фронт надійшли до військкомату уже в перші дні війни. Одні з перших стали до бою: Бондаренко Микола Арсенійович, Камардаш Яків Микитович, Басистий Омелян Григорович, Сільченко Степан Сидорович, Рак Феодосій Іванович

З наближенням фронту розпочалася робота з евакуації населення, підприємств, тракторів, комбайнів, худоби, зібраного врожаю, матеріально-культурних цінностей вглиб Радянського Союзу. Ризикуючи своїм життям, колгоспники переправляли техніку, виганяли худобу, до Волги. Серед них: Чорновіл Микола Федосійович, Діденко Марія, Буга Аркадій, Жученко Афанасій та ін. Проте багато людей  не дійшовши до Донбасу поверталися додому.

Німецька окупація протягом 1941-1944 р. Завдала Вишняківці великої шкоди: будинки були спалені й зруйновані, школа розбита, великий сад при школі – вирубаний фашистами. На території села були викопані окопи та бліндажі.

Зайнявши село фашисти, розпочали масові розстріли комуністів і комсомольців, працівників радянських органів влади. Їх зібрали, вивезли під с. Крупське і розстріляли. Пізніше, тіла загиблих було знайдено під час оранки колгоспного поля і перепоховано у братській могилі. Серед них : Степан Трутень, Йосип  Павлов.

29 серпня 1941 року німецька польова комендатура видала розпорядження про облік та арешт осіб, які підозрювалися у саботажі. Селяни змушені були постачати урожай, харчі німецькій армії.

Першої окупаційної зими було введено трудову повинність. Почали закликати добровольців їхати на роботи до Німеччини. Ті з вишняківців, які туди потрапили, жили в промислових таборах, сім’ях, виконували переважно чорнову роботу, доглядали за худобою. Потреба в робочій силі призвела до масового примусового вивозу. У 1941-1943 роках мобілізації, як правило, підлягали особи від 16 до 25 років, а в останній період окупації – все працездатне населення, незважаючи на вік. Тих, хто відмовлявся їхати до Німеччини, карали в’язницею або табором примусових робіт. Проте декому вдалося   повернутися до рідного села, а саме, Володимиру Ковтуну з дружиною Раїсою та  Олександру Павлову.

Приміщення колгоспної ферми фашисти використовували під табір для полонениих. Зігнавши туди людей, вони підпалили  приміщення, спаливши людей живцем.  Пізніше тіла скинули у силосні ями. Після війни  ці ями було розкопано, а рештки перепоховали й поставили пам’ятник у с. Вишняківка.

У вересні 1943 року війська Червоної Армії підійшли до адміністративних меж Кіровоградщини. Фашисти, готуючись до відступу, вивозили на Захід матеріальні цінності, чорнозем, пам'ятки історії і культури. Гітлерівці силоміць відправляли до Німеччини молодь. Руйнувалися найважливіші соціально-економічні об'єкти.

Під час звільнення населеного пункту, навесні 1944 року, розгорнулися жорстокі бої біля села Чайківка, під Крупським, а у Вишняківці стояла далекобійна  артилерія.

У визволенні Вишняківки брав участь 106 гвардійський стрілковий полк 36 гвардійської стрілкової дивізії 7 гвардійської армії. Після двогодинного бою  14 березня 1944 року село було звільнено від німецько-фашистських загарбників .

Військам Радянської Армії під час бойових дій допомагали і місцеві жителі.  Зі спогадів очевидців стало відомо, що Петро Андрійович Великий  з іншими мешканцями села закріпилися на одній із позицій і обстрілювали ворожі війська.

Після звільнення села всі чоловіки, які могли тримати зброю у руках, стали до лав Червоної Армії. Серед них: Сидоренко Василь Филимонович, Сидоренко Василь Якович, Кіріченко Леонід Минович, Холодняк Петро Іванович, Рак Антон Іванович

Вже майже нікого не залишилося в живих серед тих, хто брав участь у Великій Вітчизняній війні, але память про них залишається в серцях їхніх нащадків. Про подвиги земляків нам завжди нагадують квіти біля пам’ятників і обелісків, експонати музеїв бойової слави у селах нашого району.

Повоєнне життя.

Після звільнення села починається важкий період повоєнної відбудови. Населення почало повертатися з евакуації, з фронту поверталися вцілілі односельчани. В селі почали відновлювати старі і розбудовувати нові споруди. На протязі першої повоєнної п’ятирічки в селі побудували нові тваринницькі ферми, електропідстанцію, два магазини, прибудовано 4 класні кімнати до шкільного приміщення. В 1945 році в селі відкривається фельдшерсько-акушерський пункт, який довгий час очолював Твердовський Олексій Григорович.

В 50-х роках починається процес укрупнення колективних господарств. Так в 1958 році було створено об’єднане колективне господарство імені Крупської, в яке ввійшли села Крупське, Ганнинське, Назарівка та Вишняківка. Першим головою колгоспу був Мезєнцев Василь Єрофійович. В 1962 році колгосп імені Крупської очолив вишняківець Мотузенко Іван Свиридович.

В об’єднаному колгоспі налічувалось 7825 гектар землі, в тому числі 6360 гектар орної землі, 215 гектар садів. Господарство спеціалізувалося на вирощенні як зернових, так і технічних культур: пшениці. Ячменю, проса, кукурудзи, гречки, соняшника, гороху, буряку. В 60 – 70-х роках врожайність основних сільськогосподарських культур складала: озима пшениця–25-27 ц. з га, кукурудза –45-50 ц. з га, соняшник – 18-20 ц. з га, буряк – 250-300 ц. з га.

Поступово село забезпечувалося потрібною сільськогосподарською технікою. Так в 1960 році на полях Вишняківки працювало 14 тракторів, 8 комбайнів, культиватори, сівалки, навантажувачі, очисні машини.

В 1958 році у селі з’являються перші телевізійні приймачі у Ковтуна В.І. та Мартиновського М.Д.

В 60 – 70-х роках село Вишняківка активно розбудовується. З’являються нові приміщення МТС, гаражі для вантажного транспорту та сільськогосподарських машин, новий сільський клуб на 300 місць.

В селі була велика пасіка, якою довгий час керував Мартиновський Микола Дмитрович. Продукція Вишняківської пасіки мала великий попит не тільки в області, а й по всій Україні. А Мартиновський М.Д. брав участь у Всеукраїнських сільськогосподарських виставках.

В 1972 році було збудовано і здано в експлуатацію нове приміщення Вишняківської школи.

В 70 – 80-х роках значно розбудовується житловий комплекс села. На кошти колгоспу будуються будинки по вулиці Молодіжній.

Сучасна Вишняківка.

В 1992 році на зборах колгоспників села Вишняківка було вирішено відокремитися від колгоспу імені Крупської, обрати свого голову і господарювати самостійно. В березні 1992 року був організований колгосп «Вишняківський», першим головою якого став Шорніков К.В.

На даний час на території Вишняківської сільської ради зареєстровано 9 дрібних і середніх підприємств, переважно сільськогосподарського спрямування. Найбільшими з них є СВ ЗАТ «Рос-Агро» (керівник Моцний Р.В.), ФГ «Олеся» (керівник Кондратенко С.І.), СФГ Мотузенко В.А., ПП Рудяк А.В., а також декілька одноосібників.

За даними органу місцевого самоврядування – Вишняківської сільської ради (сільський голова Шевченко В.М.), станом на 1 січня 2011 року:

5. загальна площа земельного фонду – 26,26 км²;
5. загальна площа населеного пункту – 0,25 км²;
5. кількість зареєстрованого населення – 503 особи, з них:

• працездатного – 204 (181 – зайнятого),
• непрацездатного – 299

(38 – дошкільного віку, 63 – шкільного віку, 198 - пенсіонерів)

5. міграція населення складає +12 осіб;
5. природне скорочення населення – 1;
5. кількість жилих дворів – 218;
5. дошкільних навчальних закладів – 1 (12 дітей);
5. загальноосвітні школи І – ІІІ ступенів – 1 (62 учня);
5. фельдшерсько-акушерських пунктів – 1 (2 працівника);
5. сільський клуб –1,
5. сільська бібліотека – 1.